Категорія: Без рубрики

Моє життя кардинально змінилася після цього!

Вже як 10 років я живу в одному з найбрудніших міст України та найголовнішою проблемою у нас є погана екологія. Повітря – брудний, вода з крана йде така, що після кип’ятіння в чайник не осад утворюється, а цеглу. Звичайно, з проблемою повітря розібратися нереально – про закриття заводів мови і бути не може, а на очисних спорудах керівництво підприємств економить і по вихідних їх взагалі може відключити. Асфальт – фіолетовий, будинки – чорні від смогу. Навесні вікна мити взагалі немає сенсу – через тиждень вони знову будуть в сажі.

Я зі своєю сім’єю живу в приватному секторі і, хоч і з надходженням води проблем ніяких немає, ми вирішили пробурити свердловину. Це рішення було прийнято непросто, адже хороша свердловина буде коштувати хороших грошей. Але здоров’я близьких важливіше, так як вода реально паршива. А найкращим фільтром є земля … може бути будь-звідти вода чиста піде. Подзвонили по оголошенню бурильникам, як виявилося в нашому районі ці послуги користуються особливим попитом. Через деякий час приїхали фахівці, провели розвідку, зробили позначки. Наступний день став фатальним для нашої сім’ї – біля воріт уже стояв бур і робочі приступили до справи. Спочатку вони зробили отвір в грунті, потім залили його водою і потім тільки почали копати. І ось, встановили нам металевий кесон, попередньо його обробивши від корозії, провели нам короткий інструктаж і угоди об’єкт в експлуатацію, так би мовити. Ми встановили вібраційний насос з фільтрами від піску. Також нас попередили, що свердловина може пропасти і забитися грунтом, якщо нею користуватися рідко. Прокачали перше відро води – вуаля, все працює!

Вода відрі була кришталево чиста – тую можна було і самому пити і дітям давати. Свердловину ми ще облаштували диким каменем і зробили невеликий райський куточок. Насадили дерев – буде ще сад через кілька років. У нас буде не тільки чиста вода, а ще й хороший повітря!

До речі про воду. Пити її дуже приємно і відразу відчувається, що п’єш якісну воду (дуже схожий на покупну). Чайник ми чистили раз на місяць, тепер взагалі забули про це заняття. Природний фільтр земля + штучний фільтр в насосі роблять свою роботу. Звичайно ж, це не вирішує для нас глобально проблему екології, але допомагає зберегти своє здоров’я. Бути може, навіть продовжити своє життя – наш організм майже весь складається з води.

Ще 2 роки тому мені пробурили свердловину, тоді я був неймовірно щасливий. Для простої сільської людини постійний доступ до води – справа необхідна. У сусідніх селах і селищах колодязі є на кожній вулиці, але саме наше поселення обділили. Свердловину мені пробурили на 30 метрів і води там виявилося повно, до сих пір вона є.

Але зовсім недавно сталася біда – перестала йти вода зі свердловини. Я був залежний від від води так само, як і моя сім’я – прання, поливання, чаї все з цієї води. Щодня вода дарувала нам життя і навіть нашим сусідам, які просто не можуть дозволити собі пробурити свердловину. Саме в день виходу зі строю прийшли набирати воду в баклажки, а у нас її не було. З водопроводом пов’язана окрема історія: ще 10 років тому на повний ремонт труб губернатор виділив більше мільйона рублів, але поміняли тільки одну трубу. У підсумку, до цього вода хоч якось йшла, а зараз її взагалі майже немає. Включають її вранці о 6 годині рази два в тиждень, в кращому випадку.

Я тоді й уявити собі не міг, що там може щось зламатися, але як виявилося – обслуговування свердловин дуже важлива справа. Я жодного разу не дивився за насосом, хоч і мене попереджали про те, що він має не вічний термін експлуатації.

У мене встановлена хороша свердловина, навіть за сучасними мірками – є датчики і насос. Було дуже шкода прощатися з усім цим, так як я вже накрутив в собі в голову різний. Найбільш логічною для мене версією було те, що просто закінчилася вода. А якщо вона закінчилася, то потрібно витрачати знову гроші на буріння свердловини, на що у мене грошей не було – весна, час посіву, гроші будуть тільки в серпні, в кращому випадку. Я подзвонив бурильникам і повідомив, що мені необхідно технічне обслуговування свердловини. Приїхали до мене кілька хлопців і почали шукати причину. Ходили навколо неї близько 20-ти хвилин і зробили однозначний висновок – проблема з насосом. Дістали його, а він взагалі ніяк не реагував. Поставили свій насос і все запрацювало. Коштував він недорого, тому я його відразу купив. До слова, мені раніше встановили непотрібний насос, який працював не так як потрібно – був роторний, а поставили мені вібраційний, який ще й очищає воду. Ще мені сказали, що свердловина не повинна простоювати і користуватися їй потрібно регулярно. Але з цим у мене точно проблем не буде)

Слідкуйте, щоб вам встановлювали правильний насос, інакше він може працювати неправильно, як в моєму випадку – він просто засмітився і вийшов з ладу.

Київ велике місто і буріння свердловин в більшості випадків відбувається за допомогою малогабаритних бурових установок. Це пов’язано з тим, що Київ щільно забудований і під’їзд великих бурових машин найчастіше обмежений. Буріння свердловин в центрі Києва вимагає уважного вивчення місцевості, так як саме в центрі зосереджена велика кількість всіляких комунікацій. Це і метро, каналізаційні колектори, кабелю, газ та інші.

Стан справ.

Бурові компанії неохоче беруться бурити свердловину в центрі. Визначити точно де і на якій глибині проходять ті, чи інші комунікації часто не представляється можливим. Так хто ж все-таки замовляє буріння свердловин, адже це Київ. В першу чергу це жителі приватного сектора, які з тих, чи інших причин вирішили відмовитися від центрального водопостачання. Київ також багатий безліччю дачних кооперативів. Лівий берег це дачі в районі Воскресенки, на Русанівці і величезний дачний масив в районі Осокорків.

Хто замовники?

На правому березі розташований велике дачне містечко в районі Берковецького кладовища по вулицях Стеценко, Гречко і Окружній. Крім дачників і жителів приватного сектора частими замовниками на буріння свердловин є представники бізнесу. Мийки, заправки, забудовники, ларьки, а також численні орендарі на промислових територіях, автосервіси, складські та офісні приміщення.

Де Бурим?

Буріння свердловин і Київ – це як одне ціле, адже наше місто росте. Окремо можна відзначити буріння свердловин в гаражних кооперативах якими в безлічі своєму розпорядженні Київ. І це не дивно адже гаражне рух в місті з кожним роком тільки збільшується. Останнім часом різко збільшився попит на буріння свердловин в районі новобудов. Там де інвестори так і не дочекалися підключення своїх будинків до системи водопостачання. Люди вклали гроші, ось і бурят прямо у дворі і подають кожен собі в квартиру.

Які складнощі?

Ось наприклад недавно бурили свердловину в районі Голосіївського проспекту. Уявіть собі офісний центр, все під асфальтом, територія не дуже велика, виставили установку, почали бурити. Пробурили метра чотири і все далі не пускає і при цьому постійно йде вода в загальному повне поглинання. Ну думаємо в Києві таке буває часто, не страшно, змістилися на пару метрів в сторону. Бурим заново, така ж історія, пробуємо ще і ще все те-ж саме.

Як вирішувати?

Загалом по ходу з’ясували, що раніше на цьому місці був яр. Перед тим як будувати офіси будівельники його засипали. В результаті під нами дванадцять метрів підсипання у вигляді будівельного сміття. Ось тобі Київ і буріння свердловин в ньому. Викликали екскаватор який викопав яму глибиною чотири метри, встановили кондуктор 250мм для того, щоб бурити в ньому. Але вода як і раніше продовжувала йти.

Вирішення питання.

Довелося витратити величезну кількість бентоніту, глини, мергелю та цементу, для того, щоб зміцнити внутрішні стінки. Найголовніше, що в середину вже існуючого кондуктора довелося встановити ще один діаметром 200 мм. поглибивши тим самим всю конструкцію до 10 м. Потім знову бентоніт, глина, цемент, чекаємо добу поки схопиться і вже на сьомий день починаємо знову буріння. Про всяк випадок, щоб не ризикувати ставимо дев’ять метрів поліпропіленового фільтра в Полтавський водоносний горизонт.

Чудовий результат.

Обсипати, промиваємо і диво на восьмий день здаємо свердловину. Якби це був не Київ, а за містом, у нас би на це пішло максимум два дні. Ось які сюрпризи може піднести Київ тим хто здійснює буріння свердловин. Загалом йде буріння свердловин, Київ розвивається і росте. Також прочитайте нашу статтю яка називається буріння свердловин в Києві.

Ця історія сталася на одному з виїздів місцевої бригади бурильників. Вони знайшли таке під землею, від чого були шоковані всі навколо.

Теплий весняний день не віщував ніяких пригод, радуючи ароматом квітучої акації і ніжним вітерцем. Я вийшов на балкон свого будинку на дачі, стою курю: “пташки співають, краса”, подумав я. Як раптом, спів урвався гулом техніки – неозброєним оком я побачив що їде бур. Я теж працюю бурильником і до моїх сусідів заїхала моя фірма, мабуть вони замовили буріння свердловин на воду. Я був у відпустці, але вирішив долучитися до справи ну і заробити заодно (в бригаді я цінувався і мені завжди були раді). Прийшов до сусідів, зустрівся зі своїми колегами і поки фахівці чаклували навколо міток, ми пройшлися біля будинку. Повернулися через хвилин 20 і приступили до буріння. Потрібно було пробурити свердловину на воду глибиною близько 30 метрів. Коли вже почали бурити звернули увагу, що в зумф для глинистого розчину вимивається щось дивне…

Ми не надали цьому значення, думали мовляв порода якийсь глини – викопували шматки якийсь жовтої породи. Як раптом, до нас підійшов власник двору і з широко відкритими очима дивився на те, як ми буримо. Він тихо сказав: “почекайте, чи не буріте”. Ми зупинилися і почали дивитися на нього. Господар сказав, що він передумав і що заплатить нам за буріння свердловин на воду, але сказав не продовжувати вести роботи. Ми згорнули роботу, прибрали за собою і розійшлися – я додому, а хлопці назад на базу. На наступний день дзвінок у двері – поліція. Я був шокований, але незабаром від почутого мурашки пішли по шкірі…

Виявляється, ми вчора коли бурили навіть не помітили, що в зумфе намилось дуже багато бурштину, якого взагалі не повинно бути тут. Згідно із законом, його нелегальний видобуток заборонено. Виявляється, один з наших буровиків зрозумів в чому справа відразу і почав ці камені приховувати до себе і коли приїхав додому, тут же почав їх збувати. На цьому поліція його і впіймала – жадібність згубила людину. Загалом тепер ми всі були замішані в злочині. Розслідування тривало тиждень і в підсумку винним нікого не змогли зробити – всі почали відмовлятися, що ніхто нічого не знав, та й взагалі тут бурштину бути не повинно.

Ця новина швидко розлетілася по всій окрузі і привернула увагу преси. Такої популярності наш край ще не знав. Ось так, прекрасний весняний деньок мало не змінив моє життя в гіршу сторону. А чи зберіг десь у себе шматочок бурштину жадібний сусід… так і залишилося загадкою.

Ця не зовсім весела історія пов’язана, як би це не смішно звучало, з бурінням свердловин. Все почалося з того, що мені захотілося, щоб мені пробурили свердловину прям у дворі. У прямому сенсі, природно.

Я живу в київській області, зовсім поруч зі столицею. З водою було все нормально – йшла регулярно. Звичайно, з гарячою водою були перебої, але цим питанням займався в моїй квартирі товариш бойлер. В один момент, мене почав напружувати мій старий курник, в якому не було курей. Був якийсь непотріб. Думаю: “Е ** ть, треба зносити до х ** м”. Так я і взявся за роботу. А коли зносив, прийшла до мене геніальна ідея – побудувати колодязь. КОЛОДЯЗЬ, КАРЛ. Природно, я в цей час був в тривалому запої, тому геніальні думки били струменем, що аж унітаз лопався. Подивившись на свої останні накопичення я сказав: “Х * й з ним”.

Вбив в Гуглі свердловини Київ. Тут відразу мені видало мільйон буровиків і я вибрав найбільш бичових. Дешевих, в сенсі. Прийшов до мене якийсь глек через годину і почав заливати, мовляв що на місці сараю свердловину робити сенсу немає, води мало. Ну я наполіг на своєму і очкарик пішов кликати свою бригаду бурити мені свердловину. Бурили коротше вони свердловину бурили, а я собі уявляв наскільки пі** то буде виглядати колодязь замість сараю. Добурілі свердловину, сформували мені колодязь, забрали бабки і поїхали начебто, але не попрощалися. “І чорт з вами” подумав тоді. Я був в запої, четвертий день йшов. Ну я і вирішив, що потрібно знову випити, тим більше привід є те – колодязь! Ну я сів поруч з ним і випив 100 грам. Закушувати було нічим, а й навіщо подумав я – є ж вода, мало не свята. Накачав мені насос відро води, я випив. Ну думаю, що не виливати ж її, вирішив залити назад в колодязь. Відкрив кришку і так сильно махнув відром, що замість відра в колодязь полетів я. Кричу: “допоможіть б ** ть”, але а всім п ** Уй. Я звичайно плавати вмів, мамка водила в басейн в дитинстві, але так напружуватись я не звик. Я вже почав замерзати і розуміти що все, приїхав я, як раптом бурильники повернулися. Виявляється, вони ще не закінчили до кінця. Через пів години мене вже витягали МНС і відправили до лікарні, де я вже встиг протверезіти. Приїхав додому і вилив пляшку горілки в унітаз – поки тримаюся, а то або ще якась геніальна ідея в голову прийде, або загину.

Мораль цієї байки така: свердловини Київ звичайно добре забивати в Гуглі, але краще б я знайшов спосіб як кинути пити. Сарай шкода, пьяним викинув всі лопати, граблі і сапи.

Привіт всім, мене звати Павло і я хотів би вам розповісти свою історію про те, як я став бурильником і моя справа почало приносити прибуток. Це історія не про буріння свердловин, а про маленький, але успіх, якого я досяг самостійно, хоч і наковтався за останні 15 років лайна неміряно.

Народився я в невеликому місті Донеччини, де я закінчив школу. 9 років пролетіли швидко – незабаром я переїхав в більш велике місто і вступив до місцевого ПТУ. Почалися злощасні 90-ті. Мій край був дуже багатим, деякі люди приїжджали з Москви до нас на заробітки (зараз це звучить смішно, але за часів СРСР це було нормою). Але в 1992 році все різко почало руйнуватися. Я й оком не встиг моргнути, як мої батьки втратили роботу, а я залишився по суті сам у великому місті з мізерною стипендією. Майже всі заощадження моїх батьків згоріли на ощадкнижках. Навчався я на механіка і довчитися мені все-таки вдалося, не дивлячись ні на що.

Почав шукати роботу, запропонували мені роботу механіка на коксохіму в Донецьку і я погодився. Отримував трохи, але на тлі великої кількості людей, які були скорочені, я виглядав непогано. Незабаром я зрозумів, що ця робота не для мене, а й іншу знайти не можна було на той час. У 2005 році я назбиравши трохи грошей і вирішив відкрити свій перший бізнес спільно зі своїм другом. Продавали компакт-диски, тетріси, тамагочі та інше. Через 4 роки наш бізнес розрісся і вже ми планували відкривати магазини в інших містах, але мій друг, з яким я був знайомий більше 20 років просто кинув мене, по тихому переписавши весь бізнес на себе (обманом). Я залишився знову біля розбитого корита, але накопичення якісь були. Вирішив придбати малогабаритну бурову установку на останні гроші, залишивши на життя всього 1000 гривень (тоді я не знав скільки мені доведеться жити без грошей і міг розраховувати лише на три порції мівіни в день і шматок курятини).

Через деякий час, буріння свердловин почало приносити дуже хороший прибуток – я вчився бурити на льоту і у мене виходило. До 2013 року я бурив вже зі своїми працівниками по всій Донеччині. У 2014 році в моєму краї почалася війна і мій бізнес захотіли привласнити “представники нової влади”. Я зібрав всі свої накопичення і переїхав в інше місто, де хоч і зміг облаштуватися, але такого прибутку як раніше, звичайно ж, у мене не було. Ще через два роки у мене знову все налагодилося. До речі, “друг” який мене кинув просився до мене в 2012 році на роботу і я його просто не зміг прийняти, тому що боявся що він щось вкраде.

Ось така моя історія)

Була справа по весні. Тоді я став свідком справжнього цирку, які влаштували місцеві бурильники. Наскільки я зрозумів, винуватцем всієї катавасії став розмітник, який стояв невпевнено на ногах і постійно сміявся з фрази “буріння”. Мій друг вирішив прорити дірку в потойбічний світ, та щоб з неї йшла вода – пробурити свердловину, іншими словами. Заплатив не надто багато, так як шукав не найбільшу дорогу контору. Про це він пошкодував.

Так ось, через годину роботи, приступив розмітник до головного – нанесення розмітки. Ми знали, що десь поруч є водопровід, але не знали де. Розмітник нам ледве зміг пояснити, що синім кольором він позначив його, ми побачили позначку і заспокоїлися. На наступний день приїхала бригада бурильників – нормальні хлопці, тверезі. Був з ними і їх бригадир, який відрізнявся від інших своєю безглуздою промовою – швидше за все, він трохи прийняв пального, перед тим як виїхати на об’єкт. Або багато, точно сказати не можу. Я читав в інтернеті, що перед тим як почати буріння, потрібно перевірити наявність комунікацій, незалежно від міток розмітника. Але він не говорив своїм підлеглим перевірити розмітку і почав в бурити в наміченому місці. Переконував нас, що свердловина буде відмінна. Це відразу нас насторожило, як виявилося пізніше – не спроста.

Через деякий час, чуємо слово, яке один з бурильників сказав вкрай вичерпно: “Бл * дь!”.

Відразу в повітрі повіяло проблемами, а в очах бурильників було помітно якесь здивування і невизначеність. Їх начальник в цей час спав у дерева, в 50-ти метрах від місця, де потенційно повинна розташовуватися свердловина. Бригадир підійшов до своїх підлеглих і сказав: “Шо, пацани, пробурили?”.

Відповідь була більш зрозумілою: “Так, зараз піде вода”, сказав один з робітників. Ми підійшли дізнатися що сталося. У підсумку ми були шоковані – ці “унікальні люди” пробили буром водопровідну трубу. Вода почала бити фонтаном прям з-під землі і довелося викликати аварійну службу. Але сталося те, чого ми й самі не очікували – робітники почали в паніці закопувати свердловину, мовляв так і було. Звичайно ж, незабаром всі заспокоїлись, а бригадир підійшов до нас і сказав: “Ось вам свердловина, вода є, пити можна”. З його слів навіть самі робітники почали сміятися і поклали начальника назад під дерево, який так і не зрозумів що сталося, мабуть. Поки аварійка їхала, місцеві бабки заклювали горе бригадира і працівників, які взагалі ні в чому не винні, по суті. Бригадиру довелося відправитися в поліцію разом з працівниками – контори доведеться відшкодувати завдані збитки.

Висновок такий: ніколи не користуйтеся послугами алкоголіків-бурильників – свердловина може і буде, але яка вода буде йти з неї? – питання риторичне.

Всем привет, дорогие друзья. Хотел бы рассказать вам о том, насколько круто иметь собственные скважины, особенно, когда случаются перебои с поступлением воды!

Мне 65 лет и я живу в Запорожской области, в небольшом городке, больше похоже на село, в котором живут одни старики. Мои дети давно уже перебрались в более крупный город. Пока они были рядом, было легче жить – у нас очень сложно все с водой, очень часто прорывают старые трубы, а на нормальный ремонт выделить наши чиновники дармоеды не могут! “Денег нет, но вы держитесь”.

Так вот, бывает так, что воды нет неделю – готовить еду не на чем, пить нечего, не говоря уже о том, что умыться нечем. Приходилось ходить в колодец, который расположен далеко и к нему всегда есть очередь. Когда были дети, они помогали с водой и тоскали по несколько вёдер в день. Но сейчас они уехали – помощи в этом вопросе нет. Одному из сыновей пришла в голову отличная мысль – пробурить скважину во дворе! Стоит это не так дорого, поэтому мы собрали быстро всю необходимую сумму и позвонили местным бурильщикам, надеясь, что скважины действительно решают проблему водоснабжения. Приехали люди, провели разведку, указали место где нужно бурить – все грамотно. На следующее утро приехала бригада, которая сразу принялась за работу. В перерыве мы их напоили чаем и они рассказали нам о своей работе. Лично нам они установили насосное оборудование с огромным количеством разных штук – датчиком давления, обратным клапаном, датчиком сухого хода и это все, что я смог запомнить. Слишком сильно я в процесс не вникал, но работа была не из простых – бурили несколько раз, размачивали почву. Сделали дыру в земле размером 40 метров! Причем это в течении дня.

 Вскоре, наша скважина была готова. Мы были в восторге от результата – колодец и прям у нас во дворе! Причем, вода поступает автоматически, не надо больше крутить цепь с ведром и пить с “общака”.

 Прошло с тех пор уже больше месяца и наш водный ресурс все ещё не истощился. Нам сказали, что воды хватит на долго, так как скважины могут служить и сто лет. Так что, отныне даже огород поливается собственной водой, которой так не хватает в нашем городке. Конечно же, делимся водой с соседями, которые также начали уже копить деньги на собственные скважины. 

Благодаря скважинам, жизнь многих людей значительно упростилась. По крайней мере, мне с супругой стало жить намного легче, так как вопрос с водой был самым главным.

Всім привіт, дорогі друзі. Хотів би розповісти вам про те, наскільки круто мати власні свердловини, особливо, коли трапляються перебої з надходженням води!

Мені 65 років і я живу в Запорізькій області, в невеликому містечку, більше схоже на село, в якому живуть тільки люди похилого віку. Мої діти давно вже перебралися в більш велике місто. Поки вони були поруч, було легше жити – у нас дуже складно все з водою, дуже часто проривають старі труби, а на нормальний ремонт виділити наші чиновники дармоїди не можуть! “Грошей немає, але ви тримайтеся”.

Так ось, буває так, що води немає тиждень – готувати їжу нема на чому, пити нічого, не кажучи вже про те, що вмитися нічим. Доводилося ходити в колодязь, який розташований далеко і до нього завжди є черга. Коли були діти, вони допомагали з водою і тягали по кілька відер в день. Але зараз вони поїхали – допомоги в цьому питанні немає. Одному з синів прийшла в голову відмінна думка – пробурити свердловину у дворі! Коштує це не так дорого, тому ми зібрали швидко всю необхідну суму і подзвонили місцевим бурильникам, сподіваючись, що свердловини дійсно вирішують проблему водопостачання. Приїхали люди, провели розвідку, вказали місце де потрібно бурити – все грамотно. На наступний ранок приїхала бригада, яка відразу взялася до роботи. У перерві ми їх напоїли чаєм і вони розповіли нам про свою роботу. Особисто нам вони встановили насосне обладнання з величезною кількістю різних штук – датчиком тиску, зворотним клапаном, датчиком сухого ходу і це все, що я зміг запам’ятати. Занадто сильно я в процес не вникав, але робота була не з простих – бурили кілька разів, размачивали грунт. Зробили дірку в землі розміром 40 метрів! Причому це в перебігу дня.

Незабаром, наша свердловина була готова. Ми були в захваті від результату – колодязь і прям у нас у дворі! Причому, вода надходить автоматично, не треба більше крутити ланцюг з відром і пити з “общака”.

Минуло з тих пір вже більше місяця і наш водний ресурс все ще не скінчився. Нам сказали, що води вистачить надовго, так як свердловини можуть служити і сто років. Так що, відтепер навіть город поливається власної водою, якої так не вистачає в нашому містечку. Звичайно ж, ділимося водою з сусідами, які також почали вже збирати гроші на власні свердловини.

Завдяки свердловинах, життя багатьох людей значно спростилася. Зокрема, мені з дружиною стало жити набагато легше, так як питання з водою було найголовнішим.