Бурение скважин

Свердловини Київ. Бурити або кинути пити?

Ця не зовсім весела історія пов’язана, як би це не смішно звучало, з бурінням свердловин. Все почалося з того, що мені захотілося, щоб мені пробурили свердловину прям у дворі. У прямому сенсі, природно.

Я живу в київській області, зовсім поруч зі столицею. З водою було все нормально – йшла регулярно. Звичайно, з гарячою водою були перебої, але цим питанням займався в моїй квартирі товариш бойлер. В один момент, мене почав напружувати мій старий курник, в якому не було курей. Був якийсь непотріб. Думаю: “Е ** ть, треба зносити до х ** м”. Так я і взявся за роботу. А коли зносив, прийшла до мене геніальна ідея – побудувати колодязь. КОЛОДЯЗЬ, КАРЛ. Природно, я в цей час був в тривалому запої, тому геніальні думки били струменем, що аж унітаз лопався. Подивившись на свої останні накопичення я сказав: “Х * й з ним”.

Вбив в Гуглі свердловини Київ. Тут відразу мені видало мільйон буровиків і я вибрав найбільш бичових. Дешевих, в сенсі. Прийшов до мене якийсь глек через годину і почав заливати, мовляв що на місці сараю свердловину робити сенсу немає, води мало. Ну я наполіг на своєму і очкарик пішов кликати свою бригаду бурити мені свердловину. Бурили коротше вони свердловину бурили, а я собі уявляв наскільки пі** то буде виглядати колодязь замість сараю. Добурілі свердловину, сформували мені колодязь, забрали бабки і поїхали начебто, але не попрощалися. “І чорт з вами” подумав тоді. Я був в запої, четвертий день йшов. Ну я і вирішив, що потрібно знову випити, тим більше привід є те – колодязь! Ну я сів поруч з ним і випив 100 грам. Закушувати було нічим, а й навіщо подумав я – є ж вода, мало не свята. Накачав мені насос відро води, я випив. Ну думаю, що не виливати ж її, вирішив залити назад в колодязь. Відкрив кришку і так сильно махнув відром, що замість відра в колодязь полетів я. Кричу: “допоможіть б ** ть”, але а всім п ** Уй. Я звичайно плавати вмів, мамка водила в басейн в дитинстві, але так напружуватись я не звик. Я вже почав замерзати і розуміти що все, приїхав я, як раптом бурильники повернулися. Виявляється, вони ще не закінчили до кінця. Через пів години мене вже витягали МНС і відправили до лікарні, де я вже встиг протверезіти. Приїхав додому і вилив пляшку горілки в унітаз – поки тримаюся, а то або ще якась геніальна ідея в голову прийде, або загину.

Мораль цієї байки така: свердловини Київ звичайно добре забивати в Гуглі, але краще б я знайшов спосіб як кинути пити. Сарай шкода, пьяним викинув всі лопати, граблі і сапи.

photo_2020-10-18_22-11-05