Привіт всім, мене звати Павло і я хотів би вам розповісти свою історію про те, як я став бурильником і моя справа почало приносити прибуток. Це історія не про буріння свердловин, а про маленький, але успіх, якого я досяг самостійно, хоч і наковтався за останні 15 років лайна неміряно.
Народився я в невеликому місті Донеччини, де я закінчив школу. 9 років пролетіли швидко – незабаром я переїхав в більш велике місто і вступив до місцевого ПТУ. Почалися злощасні 90-ті. Мій край був дуже багатим, деякі люди приїжджали з Москви до нас на заробітки (зараз це звучить смішно, але за часів СРСР це було нормою). Але в 1992 році все різко почало руйнуватися. Я й оком не встиг моргнути, як мої батьки втратили роботу, а я залишився по суті сам у великому місті з мізерною стипендією. Майже всі заощадження моїх батьків згоріли на ощадкнижках. Навчався я на механіка і довчитися мені все-таки вдалося, не дивлячись ні на що.
Почав шукати роботу, запропонували мені роботу механіка на коксохіму в Донецьку і я погодився. Отримував трохи, але на тлі великої кількості людей, які були скорочені, я виглядав непогано. Незабаром я зрозумів, що ця робота не для мене, а й іншу знайти не можна було на той час. У 2005 році я назбиравши трохи грошей і вирішив відкрити свій перший бізнес спільно зі своїм другом. Продавали компакт-диски, тетріси, тамагочі та інше. Через 4 роки наш бізнес розрісся і вже ми планували відкривати магазини в інших містах, але мій друг, з яким я був знайомий більше 20 років просто кинув мене, по тихому переписавши весь бізнес на себе (обманом). Я залишився знову біля розбитого корита, але накопичення якісь були. Вирішив придбати малогабаритну бурову установку на останні гроші, залишивши на життя всього 1000 гривень (тоді я не знав скільки мені доведеться жити без грошей і міг розраховувати лише на три порції мівіни в день і шматок курятини).
Через деякий час, буріння свердловин почало приносити дуже хороший прибуток – я вчився бурити на льоту і у мене виходило. До 2013 року я бурив вже зі своїми працівниками по всій Донеччині. У 2014 році в моєму краї почалася війна і мій бізнес захотіли привласнити “представники нової влади”. Я зібрав всі свої накопичення і переїхав в інше місто, де хоч і зміг облаштуватися, але такого прибутку як раніше, звичайно ж, у мене не було. Ще через два роки у мене знову все налагодилося. До речі, “друг” який мене кинув просився до мене в 2012 році на роботу і я його просто не зміг прийняти, тому що боявся що він щось вкраде.
Ось така моя історія)
